Перетворення Дональда Трампа з новообраного президента США на чинного президента найбільше нагадує забутий голлівудський жанр: параноїдальну мелодраму. Один з кращих фільмів у цьому жанрі, Маньчжурський кандидат, присвячений планам комуністів використовувати сина відомої консервативної сім’ї, яким промили мізки, для руйнування американської політичної системи. З урахуванням того, яку приязнь Трамп і багато хто з його прихильників відчувають до Володимира Путіна, реальність може виявитися більш неймовірною, ніж вигадка.

Зрозуміло, потяг до Путіна, який відчувають Трамп, його кандидат на пост держсекретаря Рекс Тіллерсон і радник з національної безпеки Майкл Флінн, не є результатом промивання мізків, якщо, звичайно, не вважати любов до грошей (і людей, здатних їх вам забезпечити) формою промивання мізків. Тим не менш, така кремлефілія, якщо воскресити термін часів Холодної війни, є явно антиамериканською.

Зверніть увагу на лють Трампа та його кліки по відношенню до звітів ЦРУ про те, що керовані Кремлем хакери втручалися у вибори в минулому місяці, щоб допомогти бізнес-магнату перемогти. У своєму традиційному стилі Трамп видав хвилю твітів, звинувачуючи ЦРУ в роботі на його переможеного опонента, Гілларі Клінтон. Його кандидат на віце-держсекретаря, Джон Болтон, зайшов ще далі, заявивши, що злом серверів Національного комітету Демократичної партії та виборчого штабу Клінтон були “постановкою”, метою якої було зганьбити невинний Кремль.

Сама ідея того, що новообраний президент США віддасть перевагу повірити Кремлю, а не фахівцям ЦРУ і навіть найшанованішим членам власної партії, вже вражаюча і небезпечна. Але одночасна номінація Тіллерсона, який довгий час очолював ExxonMobil, наймогутнішу енергетичну компанію Америки, що інвестувала в Росію десятки мільярдів доларів, на посаду головного дипломата країни, виводить цей роман з серйозним супротивником США на безпрецедентний рівень.

Захоплення Трампа Росією – точніше, російськими багатствами – було очевидним задовго до виборівТіллерсон не вперше віддасть перевагу Росії над Сполученими Штатами. Згадайте санкції, які США і ЄС ввели проти РФ у відповідь на анексію нею Криму – відверто незаконний вчинок – у 2014 році. Замість того, щоб підтримати рішення США, Тіллерсон намагався всіляко применшити його. Незважаючи на прохання Барака Обами до ExxonMobil не надсилати свого представника на щорічний Міжнародний економічний форум у Санкт-Петербурзі після анексії, Тіллерсон цинічно направив туди голову міжнародних зв’язків ExxonMobil. І замість того, щоб повернути орден дружби, отриманий від Путіна до анексії Криму, Тіллерсон продовжує пишатися своїм статусом “друга Володимира”.

Флінн, як і Тіллерсон, годувався з рук Кремля. Після того, як Обама звільнив його за некомпетентне керівництво Розвідувальним управлінням Міністерства оборони, Флінн негайно почав створювати бізнес-зв’язки з росіянами. І Путін, здається, був радий забезпечити Флінна цими контактами. Є сумно відоме фото Флінна поруч з Путіним на банкеті RT (Russia Today), кремлівської новинної мережі, відповідальної за поширення упереджених і навіть фейкових новин під час виборчої кампанії в США.

Що стосується Трампа, заяви, зроблені його синами, припускають, що, якщо американська громадськість коли-небудь зможе подивитися на його податкові декларації і дані про кредити, вона виявить, що і Трамп уже довгий час викладає своє гніздечко кремлівським золотом. Він, безсумнівно, брав гроші у незліченних російських олігархів. У 2008 році він продав один зі своїх маєтків на Палм-Біч олігарху Дмитру Риболовлєву за $ 95 млн, і не тільки. Інші олігархи забезпечували йому російські інвестиції. Для Трампа гроші не пахнуть.

Захоплення Трампа Росією – або, точніше, російськими багатствами – було очевидним задовго до виборів, як і його звичка оточувати себе радниками, які дотримуються тих же поглядів. Кілька місяців президентською кампанією Трампа керував Пол Манафорт, який працював з Віктором Януковичем на президентських виборах в Україні в 2010 році. Трамп порвав з Манафортом тільки після того, як нинішній уряд України опублікував документи з інформацією про мільйони доларів, які Янукович заплатив Манафорту готівкою.

Перед інавгурацією Трампа американцям доведеться відповісти на три важливі питання. Перше пов’язане із питанням, яке Трамп підняв по відношенню до Клінтон, під час виборчої кампанії: що, якщо ФБР знайде докази злочинної поведінки президента? Або, що більш імовірно, що якщо президент спробує зупинити розслідування ФБР його комерційної діяльності з участю Росії або розслідування діяльності його приятелів?

Друге питання, яке повинен поставити Сенат США, перш ніж затвердити Тіллерсона в якості державного секретаря – масштаби його і ExxonMobil фінансових інтересів у Росії. Сенат також має з’ясувати, наскільки тісно Тіллерсон співпрацює з Ігорем Сечіним, головою Роснефти.

І найважливіше питання стосується американського народу. Чи дійсно американці готові прийняти президента, який засуджує людей, які ризикують своїм життям заради захисту США, але при цьому розхвалює і захищає Путіна і його кліку?

У фіналі фільму Маньчжурський кандидат інший персонаж з промитими мізками – Марко, якого грав Френк Сінатра, звільняється від свого програмування і зриває змову комуністів. Але це була голлівудська Холодна війна: зрозуміло, хороші хлопці перемогли. Навряд чи у фільму про Трампа буде настільки ж оптимістичний фінал.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Ніни Хрущової. Републікування повної версії тексту заборонене.

Copyright: Project Syndicate, 2016.
www.project-syndicate.org